***

Я  витешу  вогонь  із  білого  каменя,
Що  на  моїй  душі.
Залиши
Усе,  що  тебе  болить  –  мені
Переболію  колись.
Замкнусь
Аж  на  сім  замків,  
Щоб  ні  лукавого,  ні  Бога
Нікого.  
Лише  задзеркалля  і  пустка.
Ще  дні,  без  часу  та  виміру.
Вимрію…
Так  не  можна,  я  знаю.
Та  деколи  хочеться,  треба.
А  як  без  неба?!...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533142
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Леся Shmigelska