Подарив кохання, Бог людині,
Золотим сяйвом далеких зір...
Мов неба очі блакитно-сині,
Уламок мрії, серед зневір...
Подарував, щастя мить мінливу,
В темнім небі, лиш одну, зорю...
Немов іскру надії сміливу,
Немов воскресіння, Лазарю...
Подарував, Бог, трохи дива, нам,
Усім, дано, по вірі, буде...
І, я, завдячую лиш, небесам,
Щоб не казали, мені, люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533224
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2014
автор: Валерій Кець