принци мого кіберпанку

Гей-но,  принци  мого  кіберпанку,
Гей-но,  принцеси  мого  бароко!
Ми  виїжджаємо  з  самого  ранку
Стопом  із  Києва  до  Марокко.

Що  нас  чекає  на  нашій  дорозі?
Фіри  і  фури,  лади  і  мерси.
Що  нас  врятує  на  лютім  морозі?
Перса  і  берzці,  перса  і  берці.

Соціум  фейсбуку  і  диванів
Лінню  прикутий  до  власних  ліжок,
Гайда  кататися  берегами
Моря,  що  визирає  із  книжок.

Левова  частка  красивого  світу
Там,  за  кордонами  й  горизонтом.
Ми  заспіваємо  «многії  літа»
В  Лондоні,  Делі  і  навіть  Торонто.

Ти,  що  писав  неримовані  вірші,
Стіни  підперши  своїми  ногами,
Щоби  розбити  поезії  тишу
Їдемо  в  землю  обітовану!

Пісня,  що  сповнена  радості  й  крику,
Свято,  що  завжди  лишається  з  нами.
Палець  угору  піднявши  великий,
Ми  стаємо  перевтіленням  Рами.

Вийшовши  вранці  на  харківську  трасу,
В  наплічник  ховаючи  Керуака,
Ми  досягнемо  як  мінімум  Марсу,
Максимум  –  Тріумфальної  Арки.

P.S.  Якщо  в  тебе  чогось  немає  -  то  ти  знайдеш  це  в  дорозі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533369
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.10.2014
автор: Олександр Ткачинський