Я твердо знав - таких уже нема -
привітно ніжних і дитинно-чистих,
і грішний світ руками обома
підтримував моє видіння істин.
А сірий час на сірому коні
тяг воза із пожитком небагатим.
Мов мідяки, видзвонювали дні,
відсічені мечами циферблата.
І все ж краєчком спраглої душі
плекав надію в сподіванні щирім,
що в Бога я удачу заслужив
терпінням, перемноженим на віру.
І Вас зустрів, таку,яких нема.
мить ожила і барвами, і звуком,
і білий світ руками обома
охоче спростував свою науку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533533
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2014
автор: stawitscky