Болем, не втамувати розпуку.
Віски, не ложить спати,
Курити лиш балконі,
Шкідливі звички розвивати.
Дзвінок телефонний пробудить,
Зі сну літаргічно – мінорного,
У трубці пригробний голос
Із мертво - п’яного майбутнього.
І пару ласкавих слів,
Що ніяк не спонукають жити.
«Ти, як заходив, кохатися хотів?
Кохай свій мозок, мій любий нарцисе!»
І шлях, знов проляже плювками,
До любого мого кіоску,
Де рідна тьотя Аня, чекушку продасть,
Без виносу мозку.
І знову у рай, де затихлі гармати,
Де слів на папері назбирано тьму.
Та ніколи, вже їх до купи складати
Чекушку доп*ю і спати піду.
Аби лиш вночі не підняла блювота,
Аби лиш не ти наснилась мені,
А завтра чекає кохана робота,
Грузити мішки і носити мішки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533575
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2014
автор: Keys