Оживає Майдан,
розправляє натомленi груди...
Наче і не було
повнокрової тої біди...
За кордонами очi
сховали вiд люду iуди...
А полеглi герої
небесні саджають сади...
Зграйкою голубiв
над Майданом пливуть їхнi душi...
I незчуєшся, як
вже годуєш тi душi з руки!..
Життєдайне добро –
невичерпне, святе, невмируще.
I, напевно, майданівці –
люди хороші таки,
як змогли голубiв
наполоханих цих приручити...
Близькiсть їхнiх сердець
мов засвідчує: "Жодних образ"...
О брати-голуби,
як змогли ви таке пережити –
i в серцях зберегти
сизокрилу довiру до нас?!
...Запитати б у тих,
хто хоч раз помирав за свободу:
скільки треба життів
для вкорінення прав і свобод?
Сизі крила – мов дим...
дим майданівського небозводу
за найтяжчих часів,
у які народився народ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533599
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2014
автор: Тетяна Яровицина