я не вмиваю руки
боюсь змити працю
боюсь витерти мозолі
але смерті ні
не боюсь
бо дуже люблю життя
бо дуже життя мене любить
як зозуля дітей своїх
добре що Карпати не робили аборт
бо не було б ТАРАСА Мельничука
добре що мої зуби досі моляться до картоплі
файно що я не святий
мене б певно грім побив
як би я не згадав його в цім вірші
мої руки вмиті землею
і до землі пРИБИті
тож не лізьте до моїх рук
що пером лиш живуть!
*Не люблю датувати вірші, хоча б по тій причині, що часто після написання ще не раз шліфую їх, але ось подаю не шліфований, написаний 2 листопада 2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533621
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2014
автор: Олександр Букатюк