Якщо - нізащо! - нас з тобою наша доля
Так розімкне, як міст старий над Бугом,
Направить десь, як поворотним кругом
Трамвай в депо спрямовують до інших колій,
Якщо - нізащо! - нам з тобою вже не разом
Блукати в самоті єднань із кимось,
Доки до смерті тихо пригорнімось,
Туди приведені її дороговказом,
Якщо - нізащо! - нам талан навік прощатись
І далі йти кудись завжди окремо,
Бо неспростовна стане теорема:
Навік прощання - це не привід зустрічатись,
Якщо - нізащо! - ми позбудемось єднання,
Якого дар не вчились цінувати,
Бо вчилися дрібницям - цілувати
Поверхні тіл - не душ - у нашого кохання,
Я пропаду в розлуки хтивій пащі,
Нас доля розведе якщо - нізащо!
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533683
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 31.10.2014
автор: Максим Тарасівський