Це коротке " пробач "
вже нічого не зможе змінити,
Не полагодить нам той
зруйнований сварками міст.
І бурхливий потік гірких сліз
не під силу спинити,
Не забути ніколи болючих
образ прикрий зміст.
Це нещасне " пробач "
не поверне солодке минуле:
де ще чорні коти не блукали
по нашій дорозі.
Ті часи, наче злякані пси,
по кутках дременули...
І ніякі слова відродити
кохання не взмозі.
Це отруйне " пробач "
із калюжі не зробить криницю,
бо напились із неї чужі,
а не мОї вуста.
Відпустила із рук я свою
волелюбну синицю...
Ти хоча б напиши мені
з клітки нової листа!..
Це зів'яле " пробач "
не загоїть обпечені рани.
Не поверне ті дні,
у які ти... про іншу не знав.
Лиш на мить... лиш на мить
би знеболило шрами...
Це жадане " пробач ",
яке ти мені так... й не сказав....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2014
автор: Богданочка