Природа спить, моя також дрімає
Така холодна, тиха, ну й нехай
Її я пледом тісно огортаю
Всередину вливаю теплий чай.
Жовтневі барви грають за вікном
Розмиті краплями небесних сліз
Стежки, дороги стеляться багном
Що розлітається повсюди з-під коліс
Комусь на руки, на обличчя, в рот
Хтось віртуозно ухилився
А той на вигляд шоколадний торт
Хоча насправді просто не помився
Не просто вимити обмов грязюку
Болото болю, кривди і образ
Щоби з людини не зробити злюку
Перед калюжею збавляти треба газ
Я пледом тісно совість огортаю
Жаліючи за завдані комусь образи
І теплим чаєм кривду всю змиваю
Щоби не стати злюкою, заразою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533831
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2014
автор: ПрофФесор