Небо не мовчить

                                           Бездонне  небо  не  мовчить

Буває,  в  небо  кулаки
Ми  піднімаєм  в  гніві,  люті:
„О,  Боже,  де  Ти?  Не  мовчи!
Як  міг  Ти  нас  уже  забути?”

Здається,  небо  все  мовчить,
Спалити  очі  може  сонце.
Ти  в  гніві  в  небо  не  дивись,
А  краще  в  свою  душу,  в  серце.

Я  знаю,  правди  на  землі
Не  має,  не  було,  не  буде.
Та  справедливість  є,  повір.
Не  нам  судить,  є  вищі  судді.

Найвищий  суд  –  на  небесах,
Земний  найвищий  –  твоя  совість.
Вона  і  вдень,  вночі  у  снах
Відкрити  серце  твоє  хоче.

Ти  в  очі  сироті  заглянь
І  подивися  на  каліку.
На  тих,  хто  хімій  для  життя
Прийняв  без  міри  й  ліку.

Не  відвертайся,  хай  болить,
Нехай  пройме  тебе  від  болю.
Бездонне  небо  не  мовчить,
Воно  схилилось  над  тобою.
                                             15.09.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533977
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2014
автор: Олексій Благослов