Минулого, лиш голос в телефоні,
А ще у спогадах, як щастя еліксир.
Вже сивина з"являється у скронях,
А у душі ще юність, наче вир.
І закружляє нас вона у вальсі,
І чашка кави, як ковток життя,
І у словах немає зовсім фальші,
А тільки біль розлук і каяття.
Могло...Могли...А сталось, так, як сталось...
Вже діти про кохання гомонять,
А наше у минулім заблукало -
Роки ж не йдуть - летять, летять, летять...
Рука в руці і очі в очі
І вже нема нікого навкруги...
Лиш "Я" і "ТИ" І більше вже ніколи
Не буде "наше", "нас" чи просто "ми".
1. 11. 14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534020
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2014
автор: іванесса