Уже не буде так, як було перше.
Затям це, владо, заклади у мізки.
Ти не сама країни долю вершиш.
Народ веде і не попустить віжки.
Ми Україну мусим удержати,
І загоїти рани всі ропучі.
Не дай Господь, тобі хвостом виляти,
Їй готувать не чоботи – онучі.
Не вдасться вовком буть тобі чи лисом
І танцювать гопак на людськім горі -
Отім, котре пробило серце списом.
Яке не дасть схилитися в покорі.
31.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534168
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)