Пишу щодень. Мабуть, я графоманка.
Писать для мене – як робити вдих.
Чуття вбираю, наче наркоманка
З гаїв і вулиць, з близьких і чужих.
Слова пускаю птахами під небо.
Не в силі їх затримати політ,
Подумати, а чи комусь то треба.
Чи здатна в серці розтопити лід?
Пишу щодень. Клавіатуру тисну.
Хай роздирають сумніви мізки.
В моєму серці все ж надія висне:
- Прийде оте, що ляже навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534170
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)