Ти не помітив біля себе долі,
і поминув ти мавку лісову.
Вона соїть,а сльози кануть долі-
де я живу? І з ким? І як живу?
А ти? З якої п"єш тепер криниці?
Чию сльозу здіймаєш із повік?
Нема тебе. Але горять зірниці.
Як і тоді. І буде так повік...
І простір дня. І темний морок ночі.
І серця стук,і стужа крижана.
Все,як тоді... А ти прости небозі,
Котра тебе в молитвах помина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534178
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Лілія Стефанко