«Хтось сказав, що гріх наш, як грип,»
А я кажу: він, як старезний гриб.
Сидить собі. Прикривсь листочком
У людській сутності, мов під горбочком.
Заразним виявляється той грип,
Зчервивілий, хоча і білий гриб.
Інфекцію вітри по світу носять.
Гриба в свій кошик не запросять.
Червивого гриба не додають до страви,
Та грішник сяде на підсудній лаві.
Однак, червивий корінь загниває,
За гріх людський саме життя карає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534182
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: Едельвейс137