Кохання моє не згасає,
Воно все більше й більше розквітає,
Із кожнем днем воно мене міняє,
Стаю я іншим, більш тихішим, спокійнішим.
Іду вперед, іду вперед з метою,
Добиваюсь, просувають і вдаряюсь.
Вдаряюсь, знов і знов,
Встаю, іду, немов покругу,
І знову все, як вже було,
Я це прекрасно розумію,
Знаю, що краще інший шлях знайти,
Він буде легшим, він простіший.
Та є проблема не мала,
Там уже Їі нема,
Нема, і більше вже не буде,
І я там буду, інший ще,
Чи щасливий, я не знаю,
Може буду сумувати, все життя себе картати,
Що здався, що звернув,
Пішов в обхід, знайшовши більш пологий путь,
Чи може треба лізти, битись, просуватись.
Іти повільно, важко йти,
Та йти туди, де каже серце, йди,
Іти і знати, не жаліти,
Знати, що не відступив,
Іти й добитися свого,
А може, просто провалитись,
Марно стратити роки,
Всі дні важливі, дні такі потрібні.
Одне буду я знати точно,
Не здався, йшов в житті з метою, бажанням сильним,
Йшов вперед, нехай і важко було йти.
Зато та радість, щастя й почуття,
У разі перемоги, і вдалого кінця,
Який є теж можливим,
Це є безцінне, варте це буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534283
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: I'm tired of time