Відкрив світанок сонні очі,
Здавалися важкими вії -
Мороз-бешкетник проти ночі
Розсипав всюди білий іній…
Те листя, що не облетіло,
Зіщулившись, скрутилось лячно,
Від вітру гілля затремтіло,
І сльози покотились рясно…
А кожна жилка забриніла -
Сумна мелодія осіння,
Природа ніби скам’яніла,
Бо іній – справжнє потрясіння!
Що нас чекає нині взимку,
Ніхто не знає достеменно!
Життя, як струни павутинки,
І обрій жевріє вогненно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534329
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.11.2014
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО