Катам українського Народу
Сльози моєї не побачиш, кате,
Ти сина вбив і вбив тоді й мене.
До нас прийшов, аби у бруд втоптати
Усе, що для людини є святе.
Сльози моєї не почуєш, кате,
Я вчила сина землю берегти.
А що тобі казала твоя мати,
Коли ішов непроханим сюди?
Сльози моєї не діждешся, кате.
Нащадки наші відімстять тобі.
Готові ми за землю помирати,
У праведній й священній боротьбі.
Сльози не дочекаєшся, забродо,
Бо сильна кров у нас тече.
Ми були, є, й залишимось Народом,
Адже Вкраїна в нас - понад усе!
Оксана Максимишин-Корабель
3 листопада 2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534431
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.11.2014
автор: ОксМаксКорабель