Вже вечоріє…
Ховається за плесом неба сонце золоте
Село притихло, сповите дрімотою
І соняшник у мами на городі
Голівку похилив, що жовто-жовто так цвіте.
Шовковиця старезна і розлога
В вечірніх сутінках про щось із вітром тихенько шепотить,
Мабуть, свій вік порахувати хоче,
Бо скільки себе пам’ятаю
Все тут вона стоїть.
Лоскоче ніздрі запах матіоли
Що в мами у садку уже цвіте
Це розмаїття запахів довкола
Дурманить голову і в сон мене кладе.
Ось вже з’явилась перша зіронька на небі,
І місяць - серп у темряві колискою завис
Ніч темна тихо спустилася на землю
І все село уже спокійно спить.
2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534433
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2014
автор: Ніна-Марія