Не вимикай, будь ласка, світло –
У темряві зникають мрії…
Поглянь, обличчя твоє зблідло,
Любов земна тебе не гріє?
Печаль вгризається у крила,
Густим багном стіка журба,
Реальність тисне, ніби брила…
І злиднів під столом юрба.
Мій милий янголе, навіщо
Босо́ніж ходиш по землі?
У смерті посмішка зловіща…
Ти йдеш за нею… хто звелів?
Ідеш в самісінькеє пекло,
Туди, де тліє майбуття…
Молити Бога ніби легко –
Це лиш слова і почуття?
Ти бачив смерть, побачиш знову,
Від Бога милості не ждеш,
Стоїш за нашу землю хвору,
За наш народ ти крила рвеш.
Не вимикай, будь ласка, світло,
Долоні в небо я здійму…
Тепер моє обличчя зблідло –
Невже не вимкнути війну?
03.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2014
автор: Marcepanivna