В душі вогонь пала,
а серче плаче і сміється,
неначе повінь, ураган,
Воно у грудях палко бється.
Подумать тільки що вона,
та пані вічної краси.
Сподобала не короля,
а бранця долі і журби.
Навіщо я не розумію,
вмоїх очах горить вогонь
Напевно навіть мою мрію
знов полонив безжальний сон.
Іпокидаючи безмежний сум
я розумію що прийшов
.
Страсний вогонь шасливих дум
у тишині моїх розмоа
.
І не поїхала бошка
душа її посміхнулась
.
Вона мов мамина дочка
,
до мене горнулсь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534521
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2014
автор: А. Сонний