Коли вони зберуться з протилежного боку,
За лінією фронту, за межею жита,
Командир вийде і скаже: «Нівроку,
Весна.
Могли б ще хоч трохи пожити.
Але, що з цієї весни, мертвому,
Що живому –
Чотири калібри як ґудзики в серці,
Виповненому льоном.
Що з цієї весни – хіба що гарячі мундштуки,
Та й річищ волосся –
Воно вплітається в твої ребра,
Проростає у твоєму голосі.
Що з цієї весни – померти живому,
Чи виспатись вільному…»
Третій піхотний лежали у братській
Під курганами біля Рівного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534621
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин