Цей політ поміж вулиць не схоплять наземні радари,
Не ковтне буревії симфоній голодний вітряк.
Ми, впиваючи лоскіт дощів, вкорінились у хмари,
Полювали на щастя, чіпляючи тіло на гак.
Підкидали коштовності світу в подерті кишені
Жербакам, що утратили розсуд крізь шепіт біди.
Викликали з мольфарами сніг, і, немов навіжені,
З асептично білявого ґрунту збирали сліди.
Ми тримались за руки, приборкали повінь руками,
Визволяли мелодії з сітей між радіохвиль.
Зазирали в портали старої віконної рами
І упевненим кроком долали дистанції з миль.
Розпалили багаття на сонці дотла погорілім,
Не намацавши пульс із разючих убивць-кіловат.
Підставляли серця під холодні ворожі приціли,
Приручали собак, що на нас нацькував супостат.
Скуштували плоди, і уникли небесної кари,
І нехай ця матерія - вбогий уявницький брак -
Цей політ поміж вулиць не схоплять наземні радари,
Не ковтне буревії симфоній голодний вітряк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534699
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2014
автор: Марат Єсенський