[img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/28123/kS94X0GuDn4.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280de/yvtYhxm--yY.jpg[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c540102/v540102248/280ce/H9T_gUb2Nl0.jpg[/img]
В листопадову пору
останнє осіннє тепло
струменіє глінтвейном
під замшею теплої шкіри
і тонкі промінці розтинають,
мов гострі рапіри,
полинялих дібров і садів
оксамитове тло.
В листопадову пору
так багнеться* серцю стрічань,
найніжніших обіймів
і щирої з кимось розмови,
смакувати ковтками легкими
вино пурпурове,
милуватись, як в небі
вечірньому квітне герань...
Прислухатись до шурхоту
листя у прілій траві,
коли вітер обтрусить на землю
кленову перуку,
і тримати когось так дитинно
за лагідну руку -
відчувати, як щастя бринить
у м'якім рукаві!
І як лоскотом ніжним
нестримно біжить по спині
хвиля теплого струму,
що легко поколює п'яти...
Загорнувшись у плед,
ні про що таємниче мовчати,
задивившись, як вечір
запалює перші вогні.
В листопадову пору
так солодко пахне любов
і терпкий післясмак ностальгії
так часто бентежить...
Заліковую смуток душі,
як набридливий нежить,
філіжанками кави
і дозами щирих розмов.
[i]*Багнеться - хочеться, бажається.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534739
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2014
автор: Наталя Данилюк