Учора ми в саду удвох були…
Я знала, що зустрілись ми востаннє
І серце пік жагучий біль кохання,
Але вуста зізнатись не змогли.
Уперше ми лишилися самі…
Схилялись журно ґєрони винограду,
А він серед трояндового саду,
Як найясніша зірка у пітьмі…
Очей перлини, глянцеві вуста…
Все ніби шепотіло «Залишися»
І краплі сліз із неба полилися –
Так гірко зустріч закінчилась та…
Стекли останні миті самоти
І вимушені ми були піти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534795
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 05.11.2014
автор: diadiva