коні, коні, коні –
вогняні:
б`ють градом-копитами
по стерні…
стеляться гриви
чорні і сиві –
розпливчасто-маркізе́тові
і обважніло-волого-льняні…
вирують за́рості очере́тові,
рвуть повіддя лози й осо́ки…
дикий оскал орди:
рептилії-нелюди –
попіл-попіл-попіл
степи-поля…
гординя адська зиккура́ту-кремля –
у
термоядерний попіл
небо-Земля…
…а
старе дерев`яне колесо
рипить довкола не-затя́гнутої осі
у траві – зеленій, а то рудій:
радій!
своєї пори́ – зела́ благословляються колосом,
мовиться Слово пророче –
телетайпна стрічка Хо́ду Подій
у неодмінному поступальному русі
невтомно стрекоче
на арені – у фокусі
маріонетки скачуть – усяк відповідно до чину:
ті – змовляються, той – потаємне зло замишля:
підступність залякана із-за рогу стріля,
благородство – рятуючи правду, гине…
питання пропорції у духовнім єстві людини
…ко́титься-котиться-котиться
колесо дерев`яне –
приховане
явленим стане
розвіються
маркізетові і льняні́
дими осе-ні…
05.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534905
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: Валя Савелюк