Дотики світу проходять повз мене.
Не відчуваю ні болю,ні зла.
Дотики світу -як море вогненне,
Дотики світу - як темна імла!
Дотики світу проходять крізь мене,
Дотики світу,як чорна пітьма.
Дотики світу, мов оплески сцені,
Де вже століття нікого нема...
Доторки світу - як вічність і сонце,
Доторки світу -як ніжність і вись.
Петре,скажи мені,праведний,хто це
Птахом підстреленим падає вниз?
Петре,скажи,мені праведний,хто це
Їсть попід кулями,спить у вогні?..
Петре,скажи мені -де наше сонце?
Мабуть у серці на самому дні?
Може у книгах,а може в діяннях?
Може в любові,а може в борні...
Петре,скажи мені,що не востаннє,
Ми ще живемо на грішній землі!
Петре,скажи,що усе ще виправне.
Просто скажи - мені вистачить сил
Перебороти все злісне і марне,
Бути смиренним... І бути простим!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534919
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: Той,що воює з вітряками