Не дай померти, чуєш?! Зупини…
Торкнись душі крізь час і кілометри.
Тримай її, зігрій і обійми…
Роби що хочеш, не давай лиш вмерти!
Все в світі вічне, тільки лиш життя…
Воно коротке, часом – аж занадто.
Забий на все і знай, що почуття –
Вони спроможні й вічність подолати.
Бо той, хто справді любить і любив
Зуміє все! Минає днів циклічність…
Він має силу, котру заслужив.
Кохання має другу назву – вічність.
Так, буде біль, приниження, образи…
Хтось скаже: все, я за*бавсь, тікаю!
Так й не відчувши радість тої фрази
І гіркоту – я так тебе кохаю…
А ти відчуй! Візьми мене за руку,
Так в пам'ять закарбуй, щоб вже не стерти.
Зв’яжи, запри в тюрму, а краще – «дурку».
Люблю тебе! Не дай мені померти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534938
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: Дід Михалич