Я сповідь тобі приношу,
Боже за мене розп*ятий,
Не можу простити катам цю війну,
Хоч ти мені кажеш прощати!
Ти вислухай Отче ту сповідь святу,
А потім ти можеш мене покарати,
Я ворога свого ніяк не прощу!
За смерть тих синів- України солдатів!
Вбивця, диктатор, тиран,
Цвіт України убив,
Сотні синів - тих солдатів,
В землю святу положив!
Скільки сиріток невинних,
Лишилось на грішній землі!
А скільки іще не родилось,
Батько яких, загинув в борні!
Там вбивають дітей, гвалтують дівчат,
До болю там скривджена мати,
Я бачу це все навіть в ві сні,
Не можу й не хочу таке я прощати!
Там стогне земля під обстріл гармат!
Лежить немовля біля матері вбите,
Не можу, за це невинне дитя,
Ката і вбивцю простити!
Там виводять солдат полонених в бою,
Голодних і зморених, до крові побитих,
Хіба можна ,мій Боже, такі муки людські,
Катам цим простити!
Минеться усе, та залишиться біль,
І довго не згояться рани,
Ти згаєш ,мій Боже, що моя душа,
У вічності буде проклинати тиранів!
Боже мій любий з Небес!
За гріх цей ти можеш мене покарати,
Не можу й не хочу ту смерть, ту війну,
Убивць і тиранів прощати!!!!
УЛВІР 5.09.2014Р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535045
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2014
автор: Леся Утриско