Як страшно бачити,що на твоїй землі,
Іде війна , ідуть бої,
Стріляють "Гради",танки ,автомати,
Там гинуть люди,молоді солдати!
Донбас..! Донбас..!
Ось цього ти хотів,щоб у вогні горів,
Кричав "Рассєя"- ти ричав як звір,
Горів,як в пеклі - пеклі зради і брехні,
У "смолянім котлі"!
Гориш..! За зраду Україні!
Ти народився в ній - у її лоні,
В її любові - тепер напився її крові,
Матусі свої-рідної Землі!
Твоя сестра Галичина,яку ти проклинав,
Фашисткою, убивцею ти називав,
Тебе рятує ,визволяє!
Синів своїх на смерть за тебе посилає!
Опамятався??? Та ще ні!
Бо дальше ти живеш в брехні,
Відкрий ти очі ,схаменись!
До бою стань і захистись!
Борись ,як славні Галичани!
Сини Бандери,отого Степана!
Якого визнаєш тепер,
Так знай живий він, не помер,
Наснаги, сили всім нам додає!
Його мета у нас живе!
Мета про вільну Україну!
Державу сильну і єдину!
Ми зборемо оте ярмо!
Дорогу ми до волі кладемо!
Уже розірвані кайдани!
Повалені ворожі брами!
Народ Вкраїни хай живе!
І його Слава й Воля не умре!!!
УЛВІР. 23.08.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535046
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2014
автор: Леся Утриско