[i]В земних садах ще запахом ренети
сумирний вечір тішиться . Снігів
недотик звітрений на вправнім злеті
зими до нас, осілих, і птахів .
По плесу, ген, пливе кача ізнову,
ой, нене, бачиш,- догора свіча,
кривавить обрій місячну підкову,
в обійсті у садку коло Збруча.
Не сніг іще, згубилось пір'я сиве,
недобра звістка, сниво… Люстро плес
задивлене у вись … Гіркотужливо
полин своє колише « дай нам днесь…»
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535156
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.11.2014
автор: Лана Сянська