Ясноокий молодий рибалка
Вдосвіта на лови вирушав,
Пригорнув дружину ніжно-палко
І затемна бути обіцяв.
А дружина, наче та Сибіла,
Відчуває: сунеться біда!
Чорне море, хвиля синьо-біла,
Всі сліди приховує вода
День той був повільний, наче хворий.
День минув - рибалки все нема.
Чи його забрало Чорне море,
В глибині водою обійма?
Не вернула милого пустиня,
А його дружина край води -
Чорне море, хвиля біло-синя! -
До світанку множила сліди.
Все ходила, все гукала, звала,
Плакала, мов кинуте маля,
Милого край моря виглядала -
Пусто, ні човна, ні корабля,
Закричала: «Дайте мені крила,
Хоч і мертвим, милого знайду!
Чорне море, хвиля синьо-біла,
За коханим хоч за край піду!»
Загуло у морі лютим гулом,
І вода згорнулася в сувій,
І на чайку жінку обернула:
- Відшукаєш, буде милий твій!
Здійнялася чайка, осміліла,
Подалася тінню в далечінь:
Чорне море, хвиля синьо-біла,
А над ними невпізнана тінь.
Рік минув і другий - з моря раптом
Повернув рибалка молодий,
Сивий, наче вкритий срібним гаптом,
Він додому - дім стоїть пустий!
Він до моря: «Де ти, моя мила,
Де свої залишила сліди?..!
Чорне море, хвиля синьо-біла,
І рибалка плаче край води.
Закричав: «Та дайте ж мені крила,
Хоч і мертву, я її знайду!
Чорне море, хвиля синьо-біла,
Я за нею хоч за край піду!»
Заревла у морі люта сила:
- Пошукай! - чи ж не мала Земля? -
І рибалку в мить перетворила
На сумного птаха-журавля.
Він злетів над морем, осмілілий,
І полинув тінню в далечінь:
Чорне море, хвиля синьо-біла,
А над ними невпізнана тінь.
І вони шукали - не впізнали
Милих-любих між небес пустель,
Невпізнані, висями кружляли
Біла чайка й сірий журавель.
Як впізнати? Чайки білокрилі
Всі ридають: «Упізнай мене,
Чорне море, хвилі синьо-білі,
Упізнай - наврочення мине…»
- Упізнай, - бриніло в піднебессі, -
- Упізнай, я повернуся знов,
Упізнай, і я тоді воскресну,
Упізнай, врятуй свою любов!
Як впізнати? - Журавлі у небі
Всі курличуть: «Не впізнав, пробач…»
Чорне море, хвиль біляві гребні,
І над ними журавлиний плач.
І відтоді (й сумно, та звичайно)
Над морями й стріхами осель
- Упізнай! - ридає біла чайка,
- Не впізнав… - курличе журавель.
2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2014
автор: Максим Тарасівський