І знов упав

                                                       І  знов  упав

І  знов  упав,  і  знов  гріхи
Й  лукавий  шепіт  сатани:
"Ти  впав,  ти  мій,  радій  життям,
Я  все  лишень  тобі  віддам;

Дивись,  усі  отак  живуть  -
Широкий  шлях,  просторий  путь,
Брати  і  сестри  тут  ідуть;
Вузенька  стежка  -  тільки  ями,
Вернись,  підеш  тепер  із  нами".

Спіткнувсь,  упав,  душа  болить,
Але  не  хочу  більш  грішить;
Солодкий  гріх  -  гірка  отрута,
Не  шлях  широкий  -  то  болото.

Давно  оце  душа  пізнала:
В  гріхові  радості  немає
І  волі  в  рабстві  не  буває.
Лукавий  вже  хай  не  шепоче,
Хоч  впав,  але  іти  за  ним  не  хочу.

І  знов  упав,  і  знов  гріхи...
Молюся  Богу:  "Мене  прости".
Я  вірю,  бачу  -  пробиті  руки
Лікують  душу,  знімають  муки.

А  ніжний  голос  мого  Христа
З  любов'ю  кличе  в  небеса.
Встаю,  беру  свого  хреста,
Хоч  падаю,  але  вперед  іду.
Вже  скоро,  Господи,  прийду.
                                           12.12.2004

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535392
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: Олексій Благослов