Ти та, що обернулася мені,
Коли тебе очима проводжав.
Вже ж другий місяць, ночі-дні,
З тобою прокидався й засинав.
І кожен ранок, чекаючи трамвай,
Збирався з духом, щоб сказать «Привіт».
Та ти сказала перша: - Прощавай…
За океан далекий тебе чекав політ.
Все розвалилось! Плани на життя,
Що я у снах щоночі споглядав.
Наше кохання – ненароджене дитя.
Сам винен – довго зволікав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535409
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: Сашко Ткаченко