ти міцно й тепло обійматимеш мене.
і доки біль не вщухне, і сум не мине,
не відпускай моїх холодних ще плечей
з обіймів ніжних до шаленості очей.
ледь тихо промовляй моє нове ім'я,
щоб чули тільки хмари, океан і я...
але не так вже і важливо, як нас звати,
чиї ми діти, ким був батько, а хто мати...
достатньо просто знати, що у нас є ми,
небесні янголи поміж Землі людьми.
достатньо відчувати голос з-під ребра -
то лине серця спів, котре давно обрав...
ДТХ
07.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535420
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: Микита Баян