Брехня

Проклятті  слова,  не  відверті  думки
Куди  тепер  іти,  а  може  зупинитись.
І  запитати  сонця,  хмари,  зорі
Коли  вони  так  споглядають  на  безодню.
Де  блукає,  чому  не  відповідає.
Це  фатум  чи  доля.  Зроблений  
Вибір  не  означає  вирок.
Завжди  вітер  колишить  дерева,
А  осінь  золотіє  і  падає  листя.
Хіба  ж  це  -  не  чудо?
Блукає  в  самотності  з  масою  тіней
Втопитись  в  океані,  повного  злості
Почути  і  знати  все  що  і  так  
Повино  було  статись.
Стояти  на  дворі,  аж  скінчеться  дождь.
І  прийде  весна,  на  тому  місті
Цвіcтимуть  гвоздики,  горобець  прилетить
Навідає  спогади  з  веселим  співом.
Лети  і  не  переймайся,  були  ми  
З  тобою,  лиш  мить.
Але  ти  птах,  земля  не  твоє
Ти  виросла  вільною  з  великими  крилами.
А  потім  земля  забере  мене  з  собою.
Лиш  тихий  шелест  трав,
Дасть  тобі  знати  про  осінь,
Її  золоті  коси,  пекуче  листя.
Невже  ж  це  все  було  фарсом?
Спуститись  на  землю  було  лишень  жаданням,
Побачити  жах  і  спраглою  вмерти
Для  долі  і  примхи,  страшної  стихії.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535582
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.11.2014
автор: Консерватор