Іржаві цвяхи забили

                                             Іржаві  цвяхи  забивали

Іржаві  цвяхи  забивали  -
Прибили  Бога  на  хресті
І  насміхалися,  кричали:
"Прибийте  міцно,  щоб  не  втік!"

І  зрісся  хрест  з  руками  міцно,
З'єднався  він  з  Царем  Христом,
Лилася  жертви  кров  пречиста
По  вівтарю-хресті  дзюрком.

Вгризались  цвяхи  болем  в  тіло,
В'їдались  в  душу  гріх-іржа.
У  серці  Господа  гуділо
Відлуння  злого  молотка.

Удар  по  цвяхах!  Знову!  Знову!
То  серце  стукало,  боліло.
Став  епіцентром  хрест    Голгофи,
Від  гніву  і  земля  тремтіла.

Там  землетрус  великий  стався  -
Земля  стерпіти  не  змогла
І  місто  Боже  захиталось,
Завіса  в  храмі  порвалась.

Сховалось  сонце  в  гніві  лютім
Щоб  не  спалити  грішний  люд.
"Звершилося!"  -  з  хреста  всім  чути,
"Звершилось!"  -  і  спасіння  й  суд.

Іржаві  цвяхи  забивали,
Розп'яли  Бога  на  хресті!
Як  часто  ми  це  забуваєм
І  б'ємо  цвяхи  -  робим  гріх.

Відцвяшні  рани  ті  побачать
Всі  грішні  скоро  на  суді.
Я  каюся,  молюся,  плачу,
За  мене  вмер  Ти  на  хресті.

І  я  до  рук,  прибитих  мною,
Подяку  й  плід  свій  принесу
І  серце,  зцілене  Тобою,
До  ран  бальзамом  притулю.
                                   10.03.2006

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535612
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2014
автор: Олексій Благослов