Крихітка Джей зустрічає мене на порозі,
їй байдуже, чи є щось в моїх руках чи вони порожні,
вона любить мене, хоч і не каже про це на кожному кроці.
Вона біжить на звук моїх підборів і простуджений голос,
який не встигає пролунати, як Крихітка Джей уже поруч,
її дотики діють на мене, як знеболююче.
Крихітко Джей, чому все ще сидиш на порозі,
коли усі свої уже вдома,
а на вулиці лише скажені щури та перевертні,
і віє бездушним холодом?
Крихітко Джей, куди кидаєш свій погляд?
Ти бачиш щось, що виходить за межі мого кругозору?
Крихітко Джей, у тобі забагато людського.
Ти бачиш в тваринах людей, я теж колись була такою.
Крихітко Джей, це все мине само собою,
я зроблю усе, щоб ти не дізналась, який світ за порогом.
Крихітко Джей, ти тільки не виходь із дому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535694
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: Сабріна