Так заведено, що скоро
В траурній урочисті,
Загребуть могилу споро,
Дзеркала сховають в штори -
Як останні почесті.
Будуть тихо гомоніти,
Маятись годиною,
Доки відридають діти,
Покладуть вінки і квіти
І чужі й родиною.
Десь тобі лунає з неба
Траурна симфонія,
Ангел смерті біля тебе,
А живим відбути треба
Просто церемонію.
Бо живі не вірять смерті -
Їхнє в невідомості,
Ще на чорному конверті
Адресата букви стерті,
Як у підсвідомості.
Я не стану вас благати -
Вже не докричатися,
Я хотів ще так багато,
Я не встиг усе сказати,
А пора прощатися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535718
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: kalush