Під крилами війни сховались діти
мовчать страждають нема куди діти
полумья з грудей, криваві квіти
шалені очі дивляться назад в перед
і постріл снайпер мітить ще на лоба
а хтось уже лежить по заду, з боку
бліденькі погляди кудись у вись
іще румяні губи, нам мовчать, дивись.
як вбили сонце ми,як ми посміли
А ми ш лише свободи, правди
щастья, чесного життя хотіли.
Та зараз біг туди за барикади в пекло
де хмари диму, попіл, біль, тіла
й стріляють знов і знов, а де моє життя?
від кудись крики: я не зміг
а десь криваві ріки поміж ніг
а десь життя спокійно лине
а десь біленький сніг летить
та в нас війна вмирають люди.
не хочем грати ми в цю гру з життям
нам не потрібно козирних валетів
досить стрічкових портретів
досить насилля та сліз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535777
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: Станіслав Аракільян