За вікном таке небо похмуре,
Пеленою сіріє туман.
Це Париж мене так проводжає,
Знає в серці моєму зима.
Я не встигну ступить за поріг,
Як душа вже додому летить
Може знаєш ти, Боже, мій милий,
Серце навпіл як можна ділить.
Бо сім’я –це для мене святе.
Це гніздечко моє золоте.
Я роками його зігріваю,
Віддаю йому все, те що маю.
Я по іншому жити не можу
Звикла йти по життю я пішком
Знаю, Боже, ти завжди зі мною
Вічно буду твоїм боржником.
Не страшні ні сніги, ні морози.
Заметілі мені не страшні
На шляху подолати все зможу.
Завжди жеврів, щоб вогник у ріднім вікні.
11.10.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535799
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: Ніна-Марія