Лисиця й соловей

Лисичка  з  курника  вернувшись  десь  під  ранок
Під  співи  солов’я  сіла  стрічать  світанок,
Як  пава  та  розпушила  свій  хвостик,
Прислухалась,  облизуючи  носик.
Замріялась:  «Ну  що  той  соловей?
А  у  якій  пошані  у  людей.
Хто  не  почує  –  а  цій  пташці  радий,
І  щиро  привіта  до  свого  саду.
Так  би  й  мені  навчитися  співати,
Тоді  я  вільна  до  людської  хати
Прийти  і  більше  вже  не  красти,
Мій  хист  у  співі  буде  всім  за  щастя,
І  курочкою  мене  нагодують,
А  може  якось  ще  вшанують…»
Ось  так  міркуючи,  хитрунка
До  солов’я  звернулась  хутко,
Підлещуючись,  промовляє:
-    Мій  соловейко,  вас  вітаю,
Ви  справжній  співу  господар,
Чи  не  важкий  для  вас  тягар
Мене  до  вас  в  навчання  взяти,
Бо  мрію  я  як  ви  співати.
Якщо  ж  мені  дозволить  пане
То  й  я  тоді  в  пригоді  стану  –
Усіх  пташок  від  вас  повідганяю,
Щоб  щебетанням  вам  не  заважали.
Подумайте,  коли  навчусь  співати,
Почнемо  разом  виступати,
Я  ж  пані  видна,  й  ви  –  не  останній  птах,
Збиратимемо  в  лісі  кожен  день  аншлаг.
Від  цих  розмов  співак  аж  зашарівся,
Поважно  так  лисицю  роздивився,
Відповідає  :  -  Що  ж,  руда,
Спів,  звісно,  -  справа  не  проста,
Але  коли  таке  бажання,
То  приступімо  до  навчання.
З  розспівування  починаймо,
Хай  голосу  ніщо  не  заважає.
Щоб  співу  музику  відчуть,
Ловіть  мелодію  на  слух.
І  ось  на  дереві  співає  «Фьюіть-фьюіть»,
Під  деревом  лиса  ж  скавчить,
Десь  навіть  в  ноти  попада,  
десь  просто  завиває…
На  часі  третьому  терпіння  вже  втрачає.
-    Що,  вчителю,  -  лисиця  солов’я  питає,
-  як  вам  талант  мій,  чи  вражає?
Хоч  і  пихатий  був  той  птах,
Згадав,  що  перед  ним  хижак,
І  щоб  уникнути  зубів,
Промову  так  свою  повів:
-    Я  бачу  в  вас  потенціал,
Але  щоб  був  такий  вокал,
Як  в  мене,  треба  тренуватись
Кілька  років,  не  лінуватись…
Руда  скипіла:  -  Як  же  так?
Лише  співати  ти  мастак!
А  щоб  чужий  талант  розкрити  -
Нездара,  й  не  тобі  мене  учити!
То  маячня:  як  краще  пащу  розтуляти,
Ловить  якусь  мелодію  і  ноти  відчувати…
На  зайвий  клопіт  час  свій  витрачаю,
Піду  краще  в  курник  у  піжмурки  пограю.
Так  і  у  нашому  житті:  студент  навчитись  хоче,
А  навчатись  –ні))

[youtube]https://youtu.be/ri-k7iWZ1jE[/youtube]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535805
Рубрика: Байка
дата надходження 09.11.2014
автор: DeViAl