Чорнила ллються на папір,
Перо виводить дивні знаки.
В душі лунає стр́ашний спір,
Який відкине усі стр́ахи.
Загине небо й полетить
В мандрівку дивними світами.
Але душа спіймає мить
І закричить пустими снами.
Я розкидаю сіроту
Грозою з пристрасті й кохання.
Забуду все і знов прийду,
Щоб вбити небо вже востаннє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535852
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: Volador