Вона плаче довгими ночами,
Забуваючи про все своє життя,
Зупиняє кров свою із рани,
Чути лиш її страшне ниття.
Вона не знає вже,за що його кохає,
Причину не можливо віднайти.
А біль у серці все не стухає,
Слова його не може слухати.
Казали люди,що не буде щастя,
Послухати - не вистачило сил.
Тому що серце думало інакше
І тільки мозок все розумів.
Кохання в неї одностороннє,
Його із далеку не видно почуття.
Як пташці в клітці їй самотньо
У темну ніч,холодну від дощу.
Я лише слухаю її серцебиття
І задивляюсь в даль,коли вона
Ридаючи кричить до самозабуття,
І бачити нікого вже не хоче.
Бо біль жорстокий,кинутий життям
Так глибоко проник…
Так тільки може вбивця!
І кожна дія-це вже відкриття,
Нової рани,що пече у серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535915
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: Шевчук Богдана