Ніч гойдає мене мов колиска,
Місяць світло поклав на плече.
Відчуваю його майже близько,
Та за мить він від мене втече.
Дочекаюсь я теплого ранку,
Що зустріне ковтком життя.
Промайнуть усі барви світанку –
В тому певне, і є сенс буття.
Вдень я сонцем гарячим нап΄юся,
Ніби квітка в краплинці роси.
Із прозорістю неба зіллюся,
Та почую птахів голоси.
Вечір гріє п΄янким ароматом,
Загортає у чари свої.
Він дарує пахощі м΄яти,
Та чарівний спів солов΄їв.
Баклан К.Ю. 9.11.2014©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535956
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: Аксінія