То що, так і будемо скніти,
Ворожий вдихаючи дух?
Гуляють російські бандити
Та «укрів» поганять чимдуж.
Гуляють і підло триножать
Надію і волю людей.
І множать, і множать, і множать
Ряди ненависні смертей.
Війна ця – не гра автоматів.
То ж хочеться знати чому
Так мало в АТО генералів?
Туди їх, в гібридну війну!
Туди, де промерзлі солдати
Тримають, будь що, рубежі.
І втрати, і втрати, і втрати…
Чи змиряться з цим матері?
Велика, совкова Росіє,
Зухвала, холуйські німа,
Скажи – хто твій друг: Україна,
Чи Грузія, Польща, Литва?
Ніхто! Та, напевне, даремно
З тобою браталися ми.
Не браття ми, знаю це твердо,
Ти просто потвора війни.
Народе Росії, прокинься,
Зашореність з серця зніми,
В тенетах брехні пробудися,
Не стань винуватцем Війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536054
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: Г. Король