Палає й горить моє серце,
Немов маків цвіт у житах.
І б’ється у грудях надривно,
Мов безкрилий знесилений птах.
Лиш один йому можеш зарадить,
Щоб воно не згоріло до тла,
Бо ти маєш той ключик чарівний,
Який тобі доля дала.
То ж тримай його міцно й надійно.
Він для тебе як символ душі
Коли тільки відчуєш потребу
Допомоги у нього проси.
Хоч для тебе серце завжди відкрите
Тільки вчасно подай йому знак
Бо для інших там морок пустельний
І довічно там люта зима.
07.01.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536069
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: Ніна-Марія