Білий, холодний на дотик, іній на травах,
Свіжістю ранку обпік теплі долоні мої.
Кутаю плечі у сум, поспішаю у справах;
Думка тривожить - чом восени мовчать солов’ї.
Ще не зима - листопа́д заступає на варту,
Бавиться сонцем удень, морозом лякає вночі.
Тихо згасає осіння зажурена ватра,
Гасять її невблаганні, сірі пройди-дощі.
Сум огортає туманом втомлені плечі ,
- Осене, як ти могла зрадити легко мені,
Чом розставання з тобою схожі на вечір,
А сподівання, - буде наступна, схожі на дні.
Білий, холодний на дотик, іній на травах,
Свіжістю ранку обпік теплі долоні мої.
В спогади світло вплітається осінь яскрава,
- Прийде зима... снігом впадуть дощі затяжні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536099
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: @NN@