Два сонця забули, що мають світити,
Та й ся погасили;
Два сонця забули, що мають зігріти,
Взяли́ та й схололи.
Два сонця забули що високо в небі -
У морі втопились;
Два сонця забули, що, маючи силу... -
Зробилися кволі.
Два сонця, ти думаєш -
Тільки світила?
Два сонця тих, думаєш, кулі вогненні?
То совість і правда в сонці одному,
А в другому сонці - тво́є натхнення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536313
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2014
автор: yurr